У травні громадські організації «Дій-Я-Ти» (Червоноград) та «Міст 3.10» (Лисичанськ, Луганська область) розпочинають втілення спільного проєкту «Соціально-психологічна підтримка мешканців Луганщини та інших регіонів, які зараз страждають від бойових дій внаслідок війни в Україні». Фінансову підтримку цій ініціативі надає Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ). Перед початком роботи кореспонденти Червоноград.City розпитали у натхненників проєкту про його суть та головні завдання.

Елеонора Синєгубова, заступниця голови ГО «Дій-Я-Ти»:

– Громадську організацію ветеранів АТО/ООС та внутрішньо переміщених осіб «Дій-Я-Ти» ми створили у травні 2021 року для підтримки військовослужбовців, членів їх сімей, а також переселенців. За місяць до початку повномасштабної війни з росією підписали меморандум про співпрацю із нашими партнерами з міста Лисичанськ Луганської області – громадською організацією «Міст 3.10». Цю спільноту заснували переселенці, а тому її учасники чудово обізнані з потребами та інтересами людей, які через бойові дії ще у 2014 році змушені були залишити власні домівки, рідні міста і села. Нашу спільну діяльність розпочали з обміну досвідом щодо налагодження комунікації із органами місцевого самоврядування та проведення суспільно корисних заходів. Як виявилося, у Червонограді місцева влада значно активніше і охочіше йде на співпрацю з громадськими активістами. Тому колеги із Лисичанська намагалися впровадити в своїй громаді ті практики, що вже давно існують та ефективно функціонують у нас.

Активну роботу учасників об’єднання «Міст 3.10» помітили представники німецької донорської організації GIZ, які прагнуть сприяти розвитку громадянського суспільства у східній частині України. Ми планували спільні проєкти, але їх втіленню завадило російське вторгнення. Розпочалося масове переселення мирних мешканців у західноукраїнські області, а тому на перший план вийшли питання соціально-психологічної підтримки ветеранів і біженців. Фахівці GIZ побачили, що у нас є достатньо досвіду і, що найголовніше, – бажання допомагати вимушеним переселенцям не формально, а, як то кажуть, «з душею». Тому й запропонували скласти проєкт, який би відповідав нашим намаганням сприяти адаптації людей, котрі покинули свої домівки через війну. Планували ми втілювати його у двох громадах – Лисичанській і Червоноградській. Але через те, що в Лисичанську та околицях зараз ведуться активні бойові дії і досить багато мешканців цих територій тимчасово перебралися у північну частину Львівської області, наразі зосередимо свою діяльність у Червонограді та навколишніх населених пунктах.

Структура нашого проєкту є досить гнучкою. В основному будемо орієнтуватися на потреби вимушених переселенців, які зараз проживають у загальноосвітніх школах і дитячих садочках Червонограда та Соснівки, соснівській лікарні та інших закладах. Налаштовуватимемо їх на те, що вони тут не в гостях, а вдома, в Україні. Їм тут раді, вони можуть приносити користь, знаходити друзів, втілювати свої задуми. Тобто допомагатимемо людям адаптовуватися на новому місці і максимально спокійно, наскільки це, звісно, можливо, пережити теперішній вкрай складний час. Для цього організовуватимемо групові та індивідуальні психологічні сесії, проводитимемо майстер-класи, під час яких переселенці зможуть як розвинути свої творчі здібності, так і навчитися власноруч виготовляти різні потрібні речі. А заодно й вивчатимуть культуру галицького краю. Також плануємо провести сплав на байдарках річкою Західний Буг, у чому нам допоможе знаний в нашому краї мандрівник Олександр Балема.

В рамках втілення нашого проєкту організація GIZ вже надала для потреб переселенців бігові доріжки та інше спортивне обладнання, його розмістили у соснівській міській лікарні. Там зараз перебувають люди, які потребують лікування і медичної реабілітації, тому сподіваюся, що їм ці тренажери принесуть значну користь. Основним психологом нашого проєкту є Наталія Дячук. Вона має великий досвід, її висока кваліфікація підтверджена різноманітними сертифікатами, в тому числі міжнародними. З нею ми вже плідно співпрацювали під час втілення проєкту «Ветерани для громади: трансформація досвіду». У разі потреби залучатимемо й інших психологів.

Проєкт втілюємо у партнерстві з Червоноградською міською радою. Маємо попередню згоду на залучення усіх необхідних ресурсів, як людських, так і матеріальних, для того, щоб задовольнити потреби вимушених переселенців та вирішити їх насущні проблеми. Ми переконані у тому, що зараз дуже важливо не встановлювати жодних поділів між українцями з різних частин держави. Бо маємо спільного ворога і спільні біди, а тому наш єдиний шлях – це об’єднатися не на словах, а на ділі, спільно робити усе можливе для перемоги та здобути її. Теперішню вкрай складну ситуацію кожен сприймає по-своєму. Проте для багатьох повномасштабна війна стала закінченням значного етапу життя. І щоб вони могли зробити крок вперед та не сприймати майбутнє як суцільну біду, горе і стрес, ми готові бути поряд з ними, тримати за руку та поділитися досвідом, який необхідний для того, аби долати труднощі і перемагати.

Роман Лук’янчук, голова ГО «Дій-Я-Ти», військовослужбовець:

– Знаходжуся зараз у зоні бойових дій, в Луганській області, неподалік адмінмежі з Донеччиною. Ситуація тут, звісно, важка. Та Збройні Сили України мужньо виконують бойові завдання, щодня завдають ворогу вогневого ураження і роблять усе можливе і неможливе для того, аби наблизити перемогу та витіснити загарбників за межі нашої держави. Звісно, мені трохи шкода, що не маю змоги долучитися до втілення проєкту із соціально-психологічної підтримки вимушених переселенців. Проте я впевнений, що і представники нашої громадської організації, і партнери із Лисичанська допоможуть українцям, які приїхали до Червоноградської громади, відчути себе у безпеці та комфорті.

Від себе особисто та від імені побратимів, які разом зі мною щодня ризикують власним життям на фронті, хочу звернутися до всіх українців з такими словами: ми усі маємо бути єдині. Для нас, бійців Збройних Сил, дуже великою підтримкою є розуміння того, що ми захищаємо єдиний український народ. Що наші співвітчизники, які перебувають на умовно мирній землі у відносній безпеці, живуть злагоджено, допомагають один одному та готові спільно працювати для того, аби після перемоги не лише відбудувати нашу державу, а й зробити її одним із лідерів цивілізованого світу.

Приємно, що для втілення проєкту донорська організація GIZ обрала саме Червоноград. Це свідчить про те, що громадська активність наших мешканців є насправді показовою. Уже дев’ятий рік поспіль бійці на передовій отримують із Червонограда величезні обсяги волонтерської допомоги. Знаємо, що кожен на своєму місці робить усе можливе для збереження та розвитку держави, укріплення її демократичних інституцій. І бачимо, що партнери з Європи та Америки довіряють нам щоразу більше. Тому продовжуймо йти цим шляхом, і все у нас буде добре!

Олексій Горленко, заступник голови ГО «Міст 3.10» (м. Лисичанськ):

– Ми мали велике сподівання на те, що втіленням проєкту із соціально-психологічної реабілітації ветеранів та вимушених переселенців займатимемося у Червонограді і Лисичанську водночас. Але сталося, на жаль, не так. Ворог підійшов досить близько до Лисичанська, що змусило майже усіх мирних мешканців покинути місто. Я спочатку добрався до Луцька, а тепер уже переїхав у Червоноград. Соціально-психологічна реабілітація для людей, які вирвалися із кривавих лап війни – це чи не найважливішій аспект. Бо дуже часто після прибуття на нову для себе територію їм важко зробити навіть таку нібито елементарну річ як піти до магазину за покупками.

Кілька днів тому у Луцьку мені вдалося відвідати майстер-клас із гончарної справи, який організували для вимушених переселенців. Раніше до подібних заходів я ставився доволі скептично. Але тепер зрозумів, що вони приносять не лише задоволення, а й користь. Бо в той час, як я ліпив щось із глини, мій мозок практично абстрагувався від сторонніх впливів. Я був «тут і зараз», не думав про війну, падіння бомб та інший негатив, якого впродовж кількох місяців довелося побачити чимало. І після завершення цієї роботи теж хотілося думати про майбутні справи, а не згадувати пережите горе. Тому я переконаний, що завдяки спільному проєкту із GIZ та громадською організацією «Дій-Я-Ти» зможемо суттєво полегшити життя вимушених переселенців із різних частин України, дати їм потужний імпульс для майбутніх життєвих звершень.

Лисичанськ сьогодні перебуває у дуже важкій ситуації. На місто падають бомби, в околицях ведуться бойові дії. Загарбники з росії, звісно, не звертають жодної уваги на те, що в житлових будинках досі можуть знаходитися мирні люди – бомбардують усе підряд. Наприклад, провідна школа міста, гімназія №1, що входила до переліку п’ятдесяти кращих шкіл України, знаходилася в історичній будівлі, яку спорудили переселенці із Бельгії понад 100 років тому. Ця пам’ятка архітектури пережила криваві роки Другої світової війни, а от навалу рашистів, на жаль, витримати не змогла. В міста вже тривалий час відсутнє водопостачання, постійні перебої із світлом, газом та мобільним зв’язком. Більшість комунікацій та об’єктів інфраструктури знищені, а тому навіть після нашої перемоги повноцінне життя у це місто, на жаль, повернеться ще не скоро. Але маємо вірити у краще та спільно працювати над тим, аби після перемоги вдихнути життя у кожен населений пункт нашої держави. Вірю, що українському народу це під силу!

 

Приєднатися до втілення проєкту в життя можуть усі охочі. Для цього слід написати повідомлення спільноті ГО «Дій Я Ти» у соцмережі Facebook або зателефонувати за номером 0634188677 (Елеонора Синєгубова).

Андрій Дікальчук

Матеріал підготовано за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.