"Я горю, дистанціюватися не можу" – останні слова по рації «кіборга» Дмитра Гудзика перед загибеллю. У неділю, 23 січня, в Будинку воїна відбудеться показ документальної стрічки про воїна.

 

У грудні 2014 року Дмитро Гудзик добровільно зголосився служити водієм-механіком плавучого бронетранспортера БТ-ЛБ, яким перевозив бійців і вантажі. Під час служби в 80 окремій аеромобільно-десантній бригаді, здійснив понад двадцять заходів в Донецький аеропорт - вивозив поранених і вбитих, завозив «кіборгам» продукти, воду, медикаменти.

 

В ніч на 20 січня 2015 року Дмитро виїхав з села Піски забирати поранених з аеропорту. На злітній смузі, якою їхав бронетранспортер, ворожий снаряд влучив у боєкомплект, почалась пожежа і у машині загинули п’ятеро українських бійців - Дмитро Ґудзик, Владислав Алексейчук, Олексій Марченко, Петро Савчук та Микола Самак.

 

Понад шість років над могилою Дмитра Ґудзика на Краснопільському кладовищі у Дніпрі була табличка «тимчасово невстановлений захисник України» - рідні Дмитра не впізнали тіло. У серпні 2021 року воїна перепоховали у рідному селі Ванові.