Розпочинаємо цикл публікацій про історико-культурні об’єкти та туристичні локації, що розташовані на території Червоноградської міської територіальної громади. Щоб не перевантажувати читача глибокими історичними довідками, оприлюднюєм лише найцікавіші факти, а ви у коментарях можете доповнити своїми тезами чи маловідомими даними, що підкреслюють унікальність об’єкту. Сподіваємось дана інформація спонукатиме мешканців та гостей громади мандрувати цікавими куточками Червоноградщини та пізнавати історію та самобутність нашого краю.

На території церкви є декілька поховань, серед яких є і могила пароха Сільця Василя Чернецького (1837-1900), відомого у Галичині етнографа, просвітителя та краєзнавця, який був укладачем хроніки Львівської духовної семінарії, літопису отців Василіян у Кристинополі та видання про місто Белз, був автором численних краєзнавчих нарисів, зокрема про Сокаль, Кристинопіль, Великі мости, Тартаків, Варяж та ін. Заснував читальні в Сільці, Кристинополі, Пархачі та Доброчині.

Вийнятнову художню цінність мають іконостас та розписи храму початку ХХ століття: «Створення світу», «Дорога до Емаусу», «Оплакування христа» та інші. Заслуговують уваги образи «Серце Ісуса» (кін. ХІХ ст.), Усікновення голови Івана Хрестителя» (поч. ХХ ст.). Особливо цікавою є запрестольна ікона «Різдво Христове» (поч. ХХ ст.)., на якій зображено класичний сюжет іконопису проте виконаний з елементами українських традицій: замість пастухів до Ісуса прийшли козаки та діти у вишиванках.

Поруч з храмом розташована каплиця дідичів Колтоновських і Мадейських, яким у свій належали великі наділи землі та ліси на тутешніх територіях, аграрні та рибні господарства. В криптах каплиці знаходяться вісім домовин, та нажаль, таблички з написами втрачені. Цілком ймовірно, що можливо серед поховань є останки представників вищезазначених родин, але це є об’єктом для подальших досліджень. У крипти з боку річки Рати веде підземних хід, зараз він є засипаний землею. Каплиця була збудована у 1863 році.

У 1891 році громада села під керівництвом Чернецького приймає рішення про будівництво мурованого храму. Проте привезена цегла виявилась неналежної якості і згодилася тільки на зведення прихрамової дзвіниці та паркана.

Споруда є об’єктом культурної спадщини України.