Кривецький Віталій Олексійович

Кривецький Віталій Олексійович
(05.01.1981 - 13.06.2024)
Народився 5 січня 1981 року в місті Червоноград Львівської області.
Навчався в місцевих загальноосвітніх школах І-ІІІ ступеня №8 та №2.
Після школи працював за кордоном та одночасно здобував освіту в московському коледжі архітектури та менеджменту в будівництві, набув кваліфікацію – технік-будіведьник по спеціальності ‘’Будівництво та експлуатація будівель та споруд’’. Часто приїжджав додому, щоб відпочити та навідати маму і своїх близьких.
Згодом Віталій повернувся із заробіток та влаштувався на роботу на шахту ‘’Відродження’’. В 2007 році він одружився, в молодій сім’ї народилось двоє синів. Згодом поїхав на заробітки в сусідню Польщу, працював на будівництві до самого повномасштабного вторгнення окупантів на територію України. Під час відпустки записався в місцеву Територіальну оборону, їздив на охорону мостів та важливих стратегічних об’єктів.
18 березня 2022 року склав присягу на вірність України та був направлений в селище Делятино Івано-Франківської області на охорону мостів та стратегічних об’єктів. Там прослужив 2 роки в складі військової частини Т0110 ДССТ м. Червонограда.
В лютому-березні 2024 року пройшов черговий військовий вишкіл та був переведений у військову частину А4821 в 68 Єгерську бригаду стрільцем-помічником гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. В квітні цього ж року його разом з побратимами направили воювати на Покровський напрямок, де Віталій отримав поранення.
13 червня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Довгий час вважався зниклим безвісти, але після збігу аналізу ДНК – був визнаний загиблим.
Поховали Кривецького Віталія 1 грудня 2025 року біля батька (бо він так заповідав) на Червоноградському кладовищі в селі Бендюга. Йому було присвоєно звання ‘’Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади’’ (посмертно). Був нагороджений медаллю ‘’Ветеран війни’’, почесним нагрудним знаком ‘’Комбатантський хрест’’, нагрудним знаком ‘’Честь та пам’ять’’.
В шкільні роки Віталій ходив на плавання, обожнював риболовлю, сам навчився грати на гітарі, любив співати. В нього було загострене відчуття справедливості та патріотизму, був відповідальним та співчутливим. Зі слів мами: ‘’Віталій говорив: ‘’Я люблю своїх дітей і не хочу, щоб мої діти йшли воювати’’. Останні слова мого сина: ‘’ Мамо, ми вийдемо через вісім днів’’.
Назавжди в наших серцях!