Гулядик Віктор Іванович

Гулядик Віктор Іванович
(19.04.1983 - 28.09.2024)
Народився 19 квітня 1983 року в селі Острів Львівської області. Батьки Віктора відійшли у вічність дуже рано, тому він залишився із сестрою Надією та її сім’єю.
З 1989 по 2000 рік навчався в Острівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Після закінчення школи вступив на навчання в Червоноградське професійно-технічне училище №55. Здобув професію зварника-слюсаря.
Опісля влаштувався на роботу на шахту ‘’Червоноградська’’ за здобутим фахом. Був нагороджений ‘’Грамотою за багаторічну і сумлінну роботу у вугільній галузі’’. Зробив вагомий внесок у розбудову підприємства.
4 вересня 2024 року був мобілізований на військову службу Червоноградським РТЦК та СП. Воював у складі 77-мої окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади навідником аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А4355.
28 вересня 2024 року загинув внаслідок вогневого ураження FPV-дронами противника поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області. Довгих півтора роки вважався безвісти зниклим, але, на жаль, одного ранкового дня в сім’ю Захисника прийшла гірка звістка, що аналіз ДНК підтвердив загибель Гулядика Віктора Івановича.
2 квітня 2026 року в скорботному кортежі привезли Героя-воїна в рідне село Острів, де був похований.
Захисник Гулядик Віктор після себе залишив добрі, приємні спогади, але не встиг залишити нащадків, здійснити свої мрії. Його життя обірвалось занадто рано, на 42 році життя… Віктор був людиною цілеспрямованою, хотів в житті багато досягти! Працював на благодійність села, церкви. Заслужив повагу від односельців і друзів.
Зі слів сестри Надії: ‘’Ми всі будемо пам’ятати його як доброзичливого, справедливого, уважного. Він був людиною, яка хотіла жити і досягати чогось у цьому житті. Вічна пам’ять Віктору! Хай земля тобі буде пухом! Любимо, пам’ятаємо, сумуємо!’’.
Назавжди в наших серцях!