Шевчук Антон Андрійович

Антон Шевчук Андрійович
(12.04.1988 - 28.10.2024)
28 жовтня у віці 36-ти років до Небесного Легіону відійшов військовий медик , майор медичної служби ЗСУ Антон Шевчук з позивним “Растішка”.
Життя Героя тісно пов’язане з нашим містом. Антон Шевчук навчався у школі №4, випускник Івано-Франківського національного медичного університету, працював лікарем у Червоноградській центральній міській лікарні та лікарем-анестезіологом у Львівській обласній клінічній лікарні.
Герой був активним учасником Революції Гідності. Один із засновників Першої сотні Майдану. У 2014 році одним із перших став на захист держави у складі 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» Збройних Сил України. Згодом очолив медичну роту 59-ї окремої мотопіхотної бригади та евакуаційно-сортувальне відділення. За час перебування у війську Воїн урятував чимало побратимів.
Навесні 2018 року відбувся прем’єрний показ документальної кінострічки «Перша сотня» , яка розповідає про Революцію гідності та перші роки російсько-української війни, одним з героїв фільму став і доброволець із Львівщини «Растішка».
Завжди прихильно ставився до школи. Навідувався до малечі з розповідями про воєнні будні, звитягу наших захисників. Радів кожній благодійній акції для воїнів ЗСУ, тішився малюнками, дитячими виробами. Був бажаним гостем на шкільних лінійках. Діти горнулися до дужого і щирого воїна.
Впродовж 2017-2019 років навчався в Українській військово-медичній академії. Після закінчення навчання обійняв посаду заступника начальника Білоцерківського військового госпіталю. З початком повномасштабного вторгнення забезпечував роботу госпіталю в умовах воєнного стану
У 2023 році Антон очолив медичну службу у 82 окремій десантно- штурмовій бригаді ЗСУ. Під час проходження служби вирізнявся принциповою життєвою позицією, саме він започаткував низку змін у питанні забезпечення медичними турнікетами, що призвело до змін в Командуванні Медичних Сил і підходу до сертифікації і якості турнікетів, якими забезпечувалися військовослужбовці.
Згодом був переведений керівником евакуаційного відділення медичної роти у 153 бригаді , виконував завдання у «гарячих» точках східного та північного напрямках фронту, був ангелом-рятівником для десятків бійців Сил оборони, у званні майора разом із солдатами заступав на бойові позиції та евакуацію поранених.
У різних частинах,на різних напрямках, але всюди Антон був вірним собі та військовій присязі, фахово і мужньо виконував бойові завдання.
Нащадок Січових Стрільців, міцний як скеля, гордий та відважний воїн, і одночасно добрий, щирий, простий і відкритий , веселий і життєрадісний. Він був як промінь сонця, любив життя .
Був прекрасним сином, внуком, племінником, чудовим чоловіком для коханої дружини, відданим другом, братом.
Понад усе прагнув жити у вільній, незалежній Україні і себе всього присвячував допомозі іншим людям
За виняткову самовідданість був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», нагрудним знаком «За службу та звитягу» III-го ступеня,відзнакою «Козацький Хрест 1 ступеню», пам'ятним знаком «За воїнську доблесть», іменною зброєю та ін.
31 жовтня, у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, Львів-Сихів (УГКЦ) відбулася панахида за загиблим захисником. Чин похорону відбувся 1 листопада у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Загальноміська церемонія прощання відбулася на площі Ринок. Поховали захисника на Личаківському кладовищі на Алеї слави.
У нього залишилися дружина, мама, тато, двоюрідний брат, хрещена донька, друзі та побратими.
Низький уклін Захиснику, перед яким усі ми в неоплатному боргу. Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Героя. Розділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голову у скорботі. Світла пам’ять Герою...