Бурко Андрій Богданович

Бурко Андрій Богданович
(09.04.1976 - 31.10.2024)
Народився 9 квітня 1976 року в місті Червоноград Львівської області.
Навчався в середній школі №12 в м. Червоноград.
Після школи з 1991 по 1998 рік навчався в Червоноградському гірничому технікумі за спеціальністю ‘’Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв’’ і здобув кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка.
З грудня 1994 по червень 1996 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. Одразу після навчання влаштувався на роботу на шахту ‘’Відродження’’, працював гірничим майстром на видобувній дільниці.
У 2003 році закінчив Червоноградський державний технікум гірничих технологій та економіки за спеціальністю ‘’Технологія підземної розробки корисних копалин’’ і здобув кваліфікацію гірничий технік-технолог.
З 2015 по 2016 рік був мобілізований до лав ЗСУ. Воював у складі 28 окремої механізованої бригади у званні сержанта на Луганському напрямку. Відслуживши в зоні проведення антитерористичної операції, повернувся працювати назад на шахту.
На початку повномасштабного вторгнення ворога на територію України Андрій просився на фронт, йому відмовили: не підійшов за станом здоров’я.
16 липня 2024 року його мобілізували, воював у складі 33 окремої механізованої бригади на посаді оператора протитанкових ракетних комплексів на Донецькому напрямку.
31 жовтня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Максимільянівка Покровського району Донецької області. Довгих півтора роки вважався безвісти зниклим, але, на жаль, аналіз ДНК підтвердив загибель Бурка Андрія Богдановича.
23 березня 2026 року його поховали на Алеї Героїв на кладовищі в с. Бендюга Львівської області. Присвоєно звання ‘’Почесний громадянин Шептицької міської територіальної громади’’ (посмертно).
Зі слів сестри: ‘’Андрій був чесним, відданим, хорошим другом, гарним наставником, неодноразово чула від молодих хлопців, що він найкращий гірничий майстер, який їх навчав. Веселий, з ним було цікаво, неймовірно сміливий. Мав такий командирський голос і на будь-який його поклик люди за ним йшли. Любив тварин і життя. Як казав один священник, за людину, яка померла молодою – спішив жити, щоб встигнути все зробити. Так і Андрій, хотів охопити все…. Любив дітей, ніколи нічого їм не шкодував’’.
Назавжди в наших серцях!