"Речі, які говорять" - пам’ять про Героїв, що живе у спогадах
«Мам, дивись, тут наш тато»
«Мій Василько все вмів робити. Він навіть серветки вишивав. А ще колекціонував старовинні гроші і монети. Так багато речей хотілось принести на цю виставку. Це ж памʼять»
«Знаєте, як ловив рибу мій кум Володя? Голими руками. Коли почалась війна, його 23-річний син пішов на війну. І кум пішов, хоча мав інвалідність. Довго вважався зниклим безвісти. Через півтора року його тіло вдалося повернути. Зараз село, де він загинув, знову в окупації»
Цікавий до усього Андрій любив книги і гори. Віталій проводив спортивні турніри в памʼять про загиблих побратимів. Усміхнений і щирий Юрій завжди був готовий прийти на допомогу. А Василь був майстром на всі руки. Роман здобував медалі на міжнародних змаганнях. Богдан захоплював всіх своєю щирістю й добротою. Сашко мріяв створити родину з коханою дівчиною…та потрапив під ворожий обстріл і прикрив собою побратима.
Біля виставки «Речі, які говорять» звучить тиша. Тут місце, де світлини й спогади промовлять більше за слова…
