«Як я можу дитині відмовити у бажанні мати родину…»
21 жовтня у Шептицькому відбулася зустріч Клубу патронатних вихователів територіальних громад Львівщини «Громада – дім для патронату».
Захід організували МБО «Партнерство «Кожній дитині» спільно з Шептицькою міською радою у співпраці з Львівською обласною військовою адміністрацією в межах проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату», який покликаний підтримати патронатні родини, сприяти обміну досвідом і налагодженню партнерства між громадами.
Патронатна родина — це особлива форма тимчасового догляду за дитиною, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Такі родини дарують дитині не лише дах над головою, а й турботу, виховання, увагу та відчуття безпеки. Зазвичай дитина перебуває у патронатній сім’ї до трьох місяців, однак у виняткових випадках цей термін може бути подовжено до шести місяців.
До Шептицького завітали сім’ї патронатних вихователів з усієї Львівщини, а також ті, хто лише розглядає можливість відкрити свій дім для дітей, що потребують тимчасової опіки. Серед гостей були заступниця голови Львівської ОВА Христина Замула, керівник Служби у справах дітей Володимир Лис, представники Львівського регіонального офісу ЮНІСЕФ Світлана Стельмах та Ігор Кобрин, заступник міського голови Володимир Коваль, заступниця начальника Шептицької РВА Ірина Наливайко, а також представники Жовківської, Сокальської та Львівської громад.
Вітаючи учасників, заступник міського голови Володимир Коваль вручив подяку від виконавчого комітету МБО «Партнерство «Кожній дитині», а заступниця голови Львівської ОВА Христина Замула під час зустрічі передала подяки від очільника області патронатним вихователям Львівської, Сокальської та Шептицької громад.
У щирій атмосфері спілкування патронатні вихователі ділилися досвідом, обговорювали виклики, з якими стикаються щодня, труднощі в освітній і медичній сферах, нестачу соціальних працівників, емоційне навантаження, процес звикання до дітей. Проте найбільше говорили про любов — ту, що допомагає долати все:
«Є емоційне звикання, це правда. Коли дитина каже: “Ви будете моїм татом і мамою”, хоча її рідна мама живе за кількасот метрів, але в силу обставин дитина викреслила її зі свого життя… Як я можу дитині відмовити у бажанні мати родину? Потім розумієш, що відриваєш частинку свого серця, та водночас бачиш, як цю дитину всиновлюють люди, чиї очі світяться щастям. І ти розумієш, що зробив усе правильно. Так, ми прив’язуємось, але ми робимо щасливими інших».
У межах події учасники також долучилися до відкриття Простору згуртованості «Джерело любові» та створення символічної локації — лавки «Долоні, що тримають дім». Її QR-код веде до інформації про патронат і нагадує, що кожен може стати підтримкою для дитини у своїй громаді. На новій лавці учасники залишили відбитки своїх долонь, як знак єдності, любові й віри в те, що кожна дитина заслуговує на родину.
