«Поверніть моє серце з полону…».

Батьки, дружини, діти… 2 травня вони знову вийшли на мовчазну акцію на підтримку зниклих безвісти та полонених захисників.

Вийшли, аби їх почули, підтримали й зрозуміли, що кожен день для них - це біль і надія, сподівання й відчай. Це віра - безмежна віра в те, що кожен із тих, кого чекають, обов’язково повернеться додому.