Історія під відкритим небом: особливий вечір у монастирському дворику
«Кожен монастирський сад — це пригадка про рай, місце, де можна заспокоїтися, переосмислити життя та збагатитися духовно», — такими словами настоятель храму Святого Юрія отець Йоан Школик розпочав особливу зустріч у монастирському саду.
Історія оживає не лише на сторінках книжок. Іноді достатньо опинитися у місці, де вона збереглася в архітектурі, тиші та людській пам’яті. Саме такою була атмосфера цього вечора у Кристинопільському Василіянському комплексі XVIII століття.
Про багату й глибоку історію обителі розповіла директорка Музею історії релігії Галина Гриник. Вона поділилася архівними матеріалами про будівництво храму, його зв’язок із родиною Потоцьких та постаттю Митрополита Андрея Шептицького.
Напередодні дня народження Митрополита, звертаючись до сторінок літописів, Галина Євгенівна нагадала, наскільки тісно його життєвий шлях пов'язаний із Кристинополем. Саме тут у 1892 році він склав вічні обіти, згодом викладав богослов'я молодим василіянам і опікувався монастирем. Літописи зберегли й теплі згадки про те, як Андрей Шептицький любив прогулюватися містом зі своїми учнями та проводити довгі вечірні розмови з братією. Дослідниця також розповіла про історію створення особливого кристинопільського медальйона, який виготовляли в обителі як знак приналежності до парафії.
«Складаючи вічні обіти, Андрей Шептицький власноруч вписав Кристинопіль у свою історію, а своє життя — в історію нашого міста», — підкреслила Галина Гриник.
Історію нашого краю у ширшому контексті продовжив відкривати старший науковий співробітник Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, автор дослідження «Станіслав Жолкевський» Володимир Герич. Дослідник занурив гостей у контекст епохи Ренесансу, розповів про величезний внесок василіян у культурне й освітнє життя Галичини, історичні зв'язки Кристинополя із Жовквою та Крехівським монастирем, а також про історичних постатей, які століттями творили обличчя нашого краю.
Особливого затишку цьому літньому вечору додала музика — безсмертні пісні Володимира Івасюка та легендарні композиції «Піккардійської Терції» у проникливому виконанні нашої землячки Марти Мальської.
Щиро дякуємо організаторам, меценатам, гостям і всім, хто долучився до цієї зустрічі. Саме такі вечори допомагають по-новому відкривати історію рідного краю та ще більше цінувати спадщину, яку ми маємо.
