Шахтарська столиця
Шептицький - індустріальне сердце Львівщини та столиця вуглевидобувної галузі західної частини України.
Трансформації провінційного Кристинополя у великий промислове шахтарське місто (на той час Червоноград) передували наукові дослідження геологів Російської імперії початку XX століття. У 1930-х роках, опираючись на дослідження російського геолога-тектоніста Михайла Тетяєва, польський геолог-палеонтолог Ян Самсонович написав наукову працю, в якій припустив залягання великої кількості кам'яного вугілля у північній Галичині, в так званому "коліні Бугу". Перші пробні буріння, проведені у 1938 році в околицях Сокаля та Тартакова, підтвердили наявність вугленосних горизонтів. Вони розташувались на площі 5 тис. кв. км уздовж сучасного кордону між Україною та Польщею. Проте роботи були припинені через початок Другої світової війни.
Згідно з офіційною версією, 1951 року уряд Польської Республіки ухвалив програму модернізації промисловості, для якої було потрібне пальне, і звернувся до СРСР з пропозицією обміну територіями. Радянський Союз запропонував полякам віддати Забузький округ колишнього Сокальського повіту, де розташовувалася центральна частина Львівсько-Волинського вугільного басейну, в обмін на рівнозначну за площею територію Нижньо-Устріцького району (тодішня Дрогобицька область) з нафтовими родовищами.
Відтак місто Кристинопіль, перейменоване в Червоноград (тепер Шептицький), стає центром потужного індустріального регіону. З усіх куточків Радянського Союзу сюди прибували ешелони з робітниками та науковцями розбудовувати шахтарський край.
Розбудова регіону почалася у 1955 році з введенням в експлуатацію Добротвірської ТЕС. Електростанція мала забезпечити електроенергією майбутні вугільні шахти, а шахти - постачати на ТЕС вугілля. Перше шахтне управління розташовувалось у Великих Мостах. У 1957 році почала працювати шахти №2 Великомостівська, через рік - №1 Великомостівська. Загалом, поблизу тодішнього Червонограда збудували 12 шахт. У наш час працюючих підприємств - 6. Видобуток вугілля відбувається з декількох горизонтів, найглибший з яких 550-580 метрів.
Достатня зольність вугілля цього регіону потребує процесу його збагачення. Саме тому у 1979 році збудували збагачувальну фабрику "Червоноградська", що обслуговує усі шахти Львівсько-Волинського басейну, а її терикон став найбільшим рукотворним елементом ландшафту в Європі.
Гірничий навчальний полігон
Підземний навчальний полігон Гірничо-економічного фахового коледжу у Шептицькому збудований у 1970-х роках і у наш час це єдиний діючий на підконтрольних територіях України об'єкт такого типу. Полігон імітує високомеханізовані видобувну та прохідницьку дільниці з відповідною системою підготовчих та очисних виробок, гірничотранспортним обладнанням, устаткуванням та засобами автоматизації технологічних процесів.
Відвідуючи дану локацію, поціновувачі індустріального туризму мають унікальну можливість побувати у копії справжньої вугільної копальні, не наражаючи себе на небезпеку, та наочно ознайомитись з технологіями видобутку "чорного золота".
