ДОТи Струмилівського УРу
23 серпня 1939 року Німеччина та СРСР підписали договір про ненапад - так званий "пакт Ріббентропа-Молотова", який розмежували сфери своїх територіальних інтересів у Східній Європі. Наслідком цього пакту став поділ Польщі між СРСР і Німеччиною та початок Німеччиною бойових дій на сході.
1 вересня 1939 року німецькі війська напали на Польщу - так розпочалася Друга світова війна. Кристинопіль, який розташовувався на території Польщі, був окупований Німеччиною 20 вересня 1939 року. Новий кордон між Німеччиною та СРСР в районі Кристинополя проходив по річках Солокія та Західний Буг. Окупація Прибужжя вподальшому стане для Німеччини зручним плацдармом для нападу на СРСР у червні 1941 року.
Після приєднання до Радянського Союзу в 1939-1940 роках Західної України, Західної Білорусії, Прибалтики та Бесарабії система укріплень, так звана "лінія Сталіна", була законсервована (так як опинилася в глибокому тилу), а приблизно на 300 кілометрів на захід від неї почали зводити систему нових укріплених районів, які отримали назву "лінія Молотова". Її активне будівництво розпочалося 1940 року, коли Європа вже палала у вогні. "Лінія Молотова" складалася з 13 укріпрайонів. Довготривалі оборонні точки (ДОТи) - капітальні залізобетонні фортифікаційні споруди для прикриття артилерійської зброї, її обслуговування та для довготривалої оборони, - почали з'являтися по всій довжині нового кордону СРСР від Балтійського моря до Карпат. Не оминув цей процес і території навпроти Кристинополя. Тут збудували опорні пункти, які належали до Струмилівського укріпрайону. Робота йшла цілодобово. Цікавою особливістю в структурі ДОТів є їхня монолітність. Процес заливання конструкції був безперервний, спеціально для того, щоб уникнути шарів між бетоном, що суттєво покращувало загальну міцність та стійкість споруди до обстрілів.
До нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року "лінія Молотова" була завершена та озброєна лише на 20-30%. Чимало ДОТів не були укомплектовані озброєнням, а ті що були озброєнні - не мали іншого важливого устаткування, як то систем зв'язку, вентиляції, генераторів, перископів та іншого. Деякі з ДОТів так і не були залиті бетоном до кінця і застигли у часі у вигляді лабіринтів.
За свідченням німецьких офіційних джерел, боротьба за радянські ДОТи була кровопролитною та тривалою. Небажаючи здаватись в полон, гарнізони ДОТів нерідко підривали себе разом з боєприпасами. Німцям знадобилося дві доби, щоб захопити укріпрайон, проте окремі ДОТи трималися в оточенні понад тиждень.
Мабуть, найвідоміший в цій місцевості ДОТ - це гарматно-кулеметний напівкапонір №2155. На тлі усіх інших він має чудовий стан збереження та має броньований оглядовий ковпак для огляду місцевості у разі пошкодження перископу. У наш час на споруді ще добре видно сліди від куль та вмятину від снаряду. Дот мав три каземати, бічні з яких були озброєнні установками НПС-3 зі встановленим на них кулеметом системи Максима. Установка мала системи відсмоктування порохових газів, водяного охолодження та гільзовідводу. Центральний каземат мав установку ДОТ-4 із 45-мм танковою гарматою 20-К, спареною із кулеметом Дегтярьова. Тут також була система відводу порохових газів, а також гільзовідвід. Гільзи скидалися в спеціальний "Діамантовий рів", розташований під амбразурами.
Кожет ДОТ оснащувався генератором для електрифікації, а також фільтро-вентиляційною установкою, яка фільтрувала повітря всередині споруди. У двоповерхових ДОТах ці агрегати розташовувалися на нижньому поверсі. Також там був склад боєприпасів, туалет та казарма з ліжками. Важливою складовою ДОТа був перископ - його "очі", які давали змогу швидко реагувати на обстановку навколо.
На перший погляд, взаєморозташування ДОТів та їхня орієнтація можуть здатися доволі хаотичними та невпорядкованими. Проте така система їх розташування дозволяла досягти максимальної ефективності в обороні. Амбразури одних ДОТів були спрямовані прямо на ворога, а інші ДОТи, що були повернуті до ворога масивним боком, прострілювали ділянку ворожого підступу до амбразур перших.
